"Віра, надія, память!"

(Духовні краєвиди Підляшшя, Холмщини, Лемківщини і Надсяння)

Відкриття фотовиставки присвяченої місцям пов’язаним із релігійно-культурним життям українців Підляшшя, Холмщини, Лемківщини та Надсяння (дехто вживає на ці регіони, які зараз у політичних межах Польщі, загальної назви «Закерзоння»).
На виставку підгтовлено 75 фотографій виконаних переважно у 2005-2010 роках, на яких зображено м.ін. найцінніші пам’ятки церковної архітектури названих регіонів (найстарша із кінця ХІІ ст.), надмогильні таблиці і кам’яні пам’ятники XV-XX ст. та різні цікаві місця і події пов’язані з духовним життям.

•    *   *

Українці – народ любителів краси! То ж і народжувалася вона всюди, де наш народ будував хати для житейських буднів, храми для святкових молитов, ставив хрести-пам’ятники при дорогах-гостинцях та на могилах предків. Отже й нині – попри прирізування державних меж до «потреб геополітики» та етнічного очищування території відрізаної т.зв. лінією Керзона – українську красу можна знайти на Підляшші, Холмщині, Лемківщині і Надсянні. Колись зі своїми військовими дружинами «сходили» їх Володимир-Хреститель та його син Ярослав Мудрий, зарисовуючи межі простору із політичним та релігійним центром у Києві. Згодом, на закладеному перед тисячоліттям фундаменті розвивалося духовне й культурне життя чергових поколінь тутешніх русинів-українців, а кожне із них докладало плоди своїх зусиль до загальної скарбниці.
Кожний з регіонів багатий своїми особливостями. Північне – притулене до Біловезької пущі Підляшшя, яке перед знищенням врятувалося ціною відсутності національної свідомості, надалі живе в традиційному краєвиді, де люди громадно йдуть у свято до церкви, а вечорами збираються для розмов на сільській лавочці. Холмщина це регіон найбільш спустошений, але саме тут найкраще збереглася мурована архітектура князівської доби – оборонні вежі і церкви ХІІ–ХІІІ сторіч та сховані внутрі холмського городища стіни палацу Данила Романовича. Тут, на вершині Холмської гори красується й церковно-монастирський комплекс, який сформувався на місці князівського собору. А в царині дерев’яної архітектури важко знайти конкурентів найдавнішим церквам розташованим на берегах Сяну – як за віком, так і за архітектурою, котра дає нам сьогодні змогу уявити стиль дерев’яного сакрального будівництва давньої України – можливо, навіть іще княжої доби. Не менш привабливі церкви західної Лемківщини, яких виструнчені вежі-дзвіниці вистрибають в небеса, а витонченість їхніх деталей ставить сільських теслів у один ряд із поетами – не дивно, що саме цим видом ремесла так захоплювавася уродженець лемківського Бескиду Богдан Ігор Антонич...
Ця краса – створена сторіччями над Бугом, Нарвою, Сяном і Попрадом – є свідченням про віру і надію наших предків, а водночас наказом нашої пам’яті про них. Надіюся, що якусь дещицю вдалося цими світлинами і Вам показати...

Юрій Гаврилюк